Будівля на майдані Корольова, де сьогодні працює Житомирська міська рада, колись була одним із місць, куди приходили слухати музику. Тут звучали фортепіано, скрипки й камерні ансамблі. А в грудні 1913 року на одному з музичних вечорів Житомира відбувся композиторський дебют 18-річного Бориса Лятошинського.
Майбутній класик української музики вже писав власні твори, навчався на юридичному факультеті в Києві, але продовжував виступати в рідному місті. Саме Житомир став місцем його першого публічного композиторського успіху.
186-та «музична середа», яка увійшла в історію
На початку ХХ століття в Житомирі існувала незвичайна концертна традиція. Місцеве Артистичне товариство щотижня влаштовувало так звані «музичні середи». Виступали викладачі музики, їхні учні, ансамблі та гастролери.
Концерти найчастіше проходили в залі Товариства взаємного кредиту — будівлі, яку сучасні житомиряни знають як міськраду на майдані Корольова, 4/2.
Дослідниця музичної історії міста Ірина Копоть у науковій праці про Житомирську філармонію згадує особливий вечір — 186-ту святкову «музичну середу» в грудні 1913 року. Саме вона увійшла в історію як композиторський дебют Бориса Лятошинського.
Велика українська енциклопедія називає й точну дату першого концерту майбутнього композитора в Житомирі — 30 грудня 1913 року.
Того часу в місті вже діяли музичні класи, училище, виступали виконавці, які навчалися у відомих європейських консерваторіях. Житомиряни слухали не лише популярні мелодії, а й складні фортепіанні та симфонічні твори.
І в цьому музичному середовищі виростав юнак, який згодом стане одним із найвизначніших українських композиторів ХХ століття.
Хлопчик, якого мати вчила грати Бетховена й Шопена
Борис Лятошинський народився 3 січня 1895 року в Житомирі. Його батько Микола Леонтійович був педагогом та істориком. Наприкінці 1910 року він очолив Житомирське комерційне училище.
Мати, Ольга Борисівна, любила театр і музику, грала на фортепіано твори Бетховена та Шопена. Вона ж почала навчати сина гри на інструменті.
Перші композиції Борис створював ще підлітком. У 1910 році, коли родина мешкала у Златополі, він уже писав мазурки та вальси для фортепіано.
На одному з ранніх нотних рукописів, датованому 20 січня 1910 року, стоїть незвичайний підпис: «Борис Якса Лятошинський».
Ім’я Якса з’явилося через захоплення юнака історією. Борис прочитав про лицаря Яксу з Лятошина, учасника Грюнвальдської битви, і навіть припускав, що той міг бути його предком.
Так в одному юнацькому рукописі несподівано зустрілися два його захоплення — історія та музика.
У Житомирі він навчався у Ружицького
На початку 1911 року родина Лятошинських повернулася до Житомира. Борис продовжив навчання у Другій чоловічій гімназії, яку закінчив у 1913 році.
У цей період його музичним наставником став Олександр Ружицький — відомий житомирський педагог, який ще 1900 року відкрив у місті приватну музичну школу.
Ружицький навчав юнака гри на фортепіано та скрипці, допомагав розбиратися в музичній теорії.
Поступово власні композиції Лятошинського ставали складнішими. У січні 1913 року він узявся за фортепіанний квартет — твір для чотирьох інструментів: фортепіано, скрипки, альта й віолончелі.
Композитор хотів завершити його до 19 грудня — іменин батька. Роботу ускладнювали випускні іспити в гімназії, вступ до університету та переїзд у Київ.
Згодом квартет виконали в Житомирі за участю самого Лятошинського та інших музикантів. Місцева газета відгукнулася на виступ, відзначивши здібності молодого автора.
Для родини це стало ще одним свідченням того, що захоплення Бориса музикою переростало у справу життя.
Вступив на юриста, але партитура потрапила до Глієра
Після закінчення гімназії Лятошинський вступив на юридичний факультет Київського університету Святого Володимира.
Та музика не залишилася позаду разом зі шкільними роками. Борис продовжував писати й шукати можливості навчатися композиції професійно.
Особливу роль у його подальшій долі знову відіграла мати. Ольга Борисівна принесла партитуру фортепіанного квартету сина відомому композиторові Рейнгольду Глієру.
Глієр ознайомився з твором і погодився навчати молодого автора. Так у житті Лятошинського з’явився наставник, із яким буде пов’язаний його професійний розвиток.
У 1918 році Борис закінчив юридичний факультет, а наступного року — Київську консерваторію. Він став композитором і педагогом. Серед його майбутніх учнів були Валентин Сільвестров, Євген Станкович і Леся Дичко.
Що залишилося від музичного Житомира Лятошинського
Історія композитора й сьогодні відкривається новими подробицями. У квітні 2026 року в Житомирі презентували книгу «Часи Задзеркалля. Вибір Бориса Лятошинського», у якій використано його листування, щоденники, спогади та архівні фотографії.
Про композитора нагадує і музична школа в центрі міста. Його ім’я закладу присвоїли 15 жовтня 1968 року — через пів року після смерті Лятошинського.
У 2013 році при школі відкрили Народний музей Бориса Лятошинського. У його експозиції зберігаються сімейні фотографії, архівні документи, нотні видання та особисті речі митця.
А будівля колишнього Товариства взаємного кредиту на майдані Корольова, де понад століття тому часто збиралися на музичні середи, досі стоїть у центрі Житомира.
